Сьогоднішній уривок недільного Євангелія, це дуже глибока за значенням та сенсами притча про велику вечерю. Вчора чимало українців також справляло вечерю у Навечер’я Різдва. Але тут йдеться про іншу. Йдеться про привілей, це історія про нас і Бога. Бога, який кличе нас розділити з Ним вічність, і нас, які обирають земні клопоти. Не всі, що сказали в цій притчі “вибач”, поважать Того, в кого просять вибачення. І не всі були раді, що їх силували прийти. Але всі, хто опинився на цій вечері по своїй чи не по своїй волі, точно не шкодуватимуть.
Я бачив в житті людей, які вважають себе віручими, але живуть так, ніби Бога немає. Але й бачив тих, які вважають себе невіруючими, але їх життя відповідає Божим Заповідям. Я точно знаю, що нас чекає багато “сюрпризів” на цій вечері Царства. Там будуть ті, кого ми вважаємо далекими від Бога і не буде тих, хто робили вигляд, що Йому служать.
Не забуваймо, що цією Вечерею є кожна Літургія. Ті хто відгукнувся сам і тих кого примусили моляться разом. Але «Блаженний той, хто їстиме хліб у Божому Царстві!» (Луки 14:15)
